Живи до тех пор, пока не сможешь что нибудь изменить.
Давно мене тут не було.Отак живеш собі і живеш і на протязі довгого часу задаєшся лише одним питанням:"Чому так важко щось змінити, насам перед в самому собі?"Я про те, чому навіть пригнічуючи деякі риси свого характеру навмисно, викорінюючи їх, все одно вони десь тай вилізуть.Чому не можна змвнити себе самого докорінно.Є варіан діяти від протилежного,але з все одно це біг на місці, а від себе самого втікти так і не віддається.І крім головного болю і неврозу ніяких результатів це не дає.В таких стуаціях мимоволі згадуєш Курта Кобейна - малу слабку людину-рибу.Прості здавалося б речі, такі як дружба , кохання роходячи через приму твого егоїзму, стають важкими . майже недосяжними.пробуєш розбити кляту призму- нічого путнього не виходить.